Послання до читача
Геніальних поетів було небагато: Гомер і Данте, Шекспір і Гете знані в усьому світі. Та в усьому світі знають і суперечки довкола бодай двох із цього списку: чи були насправді сліпий рапсод Гомер або актор театру «Глобус» Уїльям Шекспір? А якщо це містифікація, то чи генії вони? Людство, за словами істинного генія Пушкіна, любить нищити своїх учорашніх кумирів, а в священному колись утворі варити їдло.
Чи не те бачимо сьогоді в Україні, де нищення літературних пам'яток набуло варварських, абсолютно нестерпних форм! І згоріла бібліотека Сковороди, і підпалено хату-музей Франка, а про Шевченка на ім'я Тарас, а не футбольний легіонер Андрій, – і говорити не доводиться. Нещасну хату-макет у рідному селі українського генія, де й могила матері Тараса Шевченка! – палено й нищено, і який тільки геростратенко не палив «Кобзаря», не витирав свої кінцівки з ратичками о смушок Тарасового кожуха. Та «цей діамант у кожусі» не погасити, і ми повернемося до своїх святинь, або станеться так, як у пророкуваннях поета XIX століття було. Проте ми вже в комп'ютерленді XXI віку, ми надто спізнилися за іншими народами, а здійснити великий стрибок усе ще заважає гопакошароварківська психологія. Та вже в нові часи виросло нове покоління українців, і в них – ані тавра колоніальної нації, ні рефлексій меншовартості, вторинності. Космос України – з ними. І далекий від України емігрант, і сирота з інтернату знає, де його духовна колиска. І ми піднімемось із колін або пропадемо Атлантидою під хвилями безжалісних етнічних океанів, які накочують і на наш берег.
Пам'ятай про це, дорогий читачу моїх сокровенних поезій, зібраних у цій книжечці, написаних кров'ю серця. Трагедія наша в тому, що ми живемо в часі втраченому, а велич поезії – у виграному у вічності часі. Я – один із вас. І моє слово не зрадить вас у тому часопросторі, де нам судилося жити, страждати, любити, перемагати. Тут, на українському березі, світовому звучанню нашого слова кінця нема. І не буде.
Автор
Повість наших літ
|
Я народився ще в імперії, Хоч і не знав, що це — вона, Де правлять сталіни і берії, Де гітлер, голод і війна. Я знав — про флот у Севастополі, Про мавзолей, вождя в Кремлі...
Чому ж ми плачемо на попелі Своєї рідної землі? Так раб жалкує за хазяїном, А за поміщиком кріпак? І побивається за Каїном Убитий Авель, чи не так? Усе збувається, збувається, Усе збувається, як міт. І тільки серце розбивається О пам'ять, наче о граніт.
Я все життя живу в імперії, Де малоруські хутори. Де при радянській владі мерії, А в них червоні прапори. Де білі дні зістали чорними. Де глад і мор, як у війну... Та, з барабанами і горнами, Тебе, епохо, не клену. Бо все збувається, збувається, Усе збувається, як міт. Останній цвяшок забивається О гріб печальних наших літ. Бо легше, мабуть, утопитися, Ніж обманути власну плоть. Тому що двічі народитися Не міг (ви знаєте?) й Господь. І я не знаю, як там завтра ми, І як позбудемось журби. Тому що всі ми — люди з таврами Позавчорашньої доби. Народні слуги, що не злічені, Кричать з парламентів і рад. Вони гадають, ми лиш мічені, А їм і чорт уже не брат. Вони спогорда поглядають ще На бидло мічене згори. Та в їхніх чолах — потрясаючі Ті ж інвентарні номери.
|
Я народився в тій імперії, Де й ти, любов моя, жила. Де української Етерії Нас поглинали ніч і мла. Де кагановичі, як мамути, Де поганяє раб раба, Де в нас пропали не лиш грамоти, А й наша воля і судьба.
Сад Гетсиманський. Коло хати Хрущі травневі не гудуть. А ждуть: коли вже розпинати Того месію поведуть? І білий хліб. І біла хата. І серп, і молот... Прапори! Синедріону і Пилата Отецькі погляди згори. Не соловейки, а ворони, Де на Голготу хресна путь. А там синки-нентуріони: Такі вже точно розіпнуть. Солом'яні мої мадонни, Їх матері вечерять ждуть... Невже й тепер, попід Стожарами, І ми заплачемо самі За скотодвором і кошарами, Немов раби оті німі? А все збувається, збувається, Немов Шевченків заповіт. І лиш травою забивається Печальна повість наших літ. А я — поет. Живу скорботою. Я ні на кого не плюю... Серпом? Зорею? Під Голготою Уже розіп'ятий стою...
“Атлантида під вербою”, 2003 |
Гостьова книга
|
desing & programming |
|
|
